РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ АГРЕСИВНИХ ДІТЕЙ

---

Агресивність – це властивість особистості, що виражається в готовності до агресії. Але водночас це й енергія подолання, боротьби, відстоювання себе, своїх прав та інтересів, енергія завзятості, незалежності, активності, ініціативності. Така сила необхідна людині для того, щоб досягти своєї мети, опиратися надмірному тискові навколишнього середовища, протистояти перешкодам.

Агресія (з лат. aggression – напад, наступ) – це вмотивована деструктивна поведінка, яка суперечить нормам і правилам співіснування людей у суспільстві, умисні дії, спрямовані на заподіяння шкоди.

Для нормального розвитку здорової особистості агресивність потрібна, але в межах норми. Діти, в яких цей вагомий показник знижений, ростуть пасивними, несамостійними, залежними, занадто покірними, поступливими, тому можуть легко потрапляти під вплив, стати виконавцями чужої волі, легкою здобиччю сильних і владних людей.

Небажаною є не сама по собі агресивність, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, битися. Тому головним завданням практики є розвиток позитивних сторін агресивності й запобігання негативним.

Психологи застерігають батьків: не перекладайте виховання своїх дітей на телевізор або комп’ютер. Наслідки їхнього агресивного впливу на незміцнілу психіку можуть бути непередбачуваними. Культ агресії призводить до того, що дитина заряджається нею. Агресивна поведінка сприймається як норма та єдиний вихід із різних ситуацій. Перегляд телевізійного насилля робить дітей «товстошкірими», і вони спокійно ставляться до насилля.

На жаль, перші уроки насильства діти засвоюють ще в сім’ях, де батьки демонструють їм саме агресивні способи розв’язання життєвих проблем. Згідно зі статистичними даними, 99% злочинців – рецидивістів у дитинстві були жорстоко биті. Породжуючи агресію, ми неминуче готуємо собі удар у відповідь.

Дуже часто, агресія дітей – це знак відчаю, набутий у сім’ях стиль поведінки. Їх привчили на всі неприємні, травматичні ситуації реагувати тільки так: криком, бійкою. Надто бурхливі прояви обурення, оскаженіння батьків розпалюють погані нахили дітей, привчають їх до безконтрольних вибухів емоцій. Батьки мусять навчитися реагувати на вчинки дітей не імпульсивно й роздратовано, а виважено, розсудливо, щоб стати для них взірцем адаптивної, адекватної поведінки. Жорстке ставлення до дітей – це крайній ступінь невиправданої перестановки ролей, коли батьки намагаються вирішувати власні емоційні проблеми за рахунок дітей, «зриваються» на них.

Тому основне завдання батьків – зміна неадекватних, афективних стереотипів взаємодії з дитиною: насамперед слід навчитися розуміти її емоційні прояви й адекватно реагувати на них.

Запам’ятайте 10 основних правил взаємодії з агресивними дітьми:

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у покараннях. Карайте за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитину.

5. Навчайте прийнятих способів вираження гніву.

6. Давайте дитині шанс виявити гнів безпосередньо після прикрої події (фрустрація – психічний стан, викликаний неможливістю задовольнити потребу чи бажання).

7. Відпрацьовуйте навички реагування в конфліктних ситуаціях.

8. Розвивайте здатність до емпатії (співпереживання).

9. Розширюйте поведінковий репертуар дитини.

10. Учіть брати відповідальність на себе.